Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 910/18811/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 рокута рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 рокуу справі№ 910/18811/14 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К"доПублічного акціонерного товариства "Банк Форвард"простягнення 272 910грн.52коп.

За участю представників:

від позивача: Головко О.І. (дов. б/н від 20.01.2015 року);

від відповідача: Білан А.М. (дов.№07-65-14 від 08.10.2014 року);

Носач Д.Л. (дов. №07-66-14 від 08.10.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі №910/18811/14 (суддя: Мельник В.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року у справі №910/18811/14 (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі №910/18811/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К" без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач виконав всі вимоги договору оренди і чинного законодавства щодо дотримання процедури його припинення та порядку повернення об'єкта оренди, договір оренди є розірваним з 31.07.2014 року, а вимоги позивача безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року по справі №910/18811/14, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові акти залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2013 року між ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форвард" (Орендар) та ТОВ "ДНІПРОІНВЕСТБУД-К" (орендодавець) укладено договір оренди 53/100 частки нежитлового приміщення, посвідченого 26 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 569, відповідно до умов якого, відповідач 01.05.2013 р. отримав у тимчасове платне користування (оренду) приміщення загальною площею 182,3 м.кв., яке знаходиться на першому поверсі будівлі, за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 45. Сторони уклали договір строком до 30 квітня 2018р.

Відповідно до п.4.4. Договору відповідач зобов'язався щомісячно, авансовим платежем, сплачувати позивачу орендну плату на підставі рахунків, що виставляються позивачем не пізніше останнього числа місяця, протягом 10 (десяти) банківських днів від дати отримання таких рахунків.

Відповідач зобов'язаний щомісячно компенсувати позивачу витрати по комунальним послугам на підставі рахунків, що виставляються позивачем, протягом 10 (десяти) банківських днів від дати отримання таких рахунків (п. 4.11.1. договору).

Згідно пункту 7.6. договору, сторони погодили, що орендар має право розірвати договір (відмовитись від договору в повному обсязі) в односторонньому порядку, попередивши про таке розірвання орендодавця не менше, ніж за 60 (шістдесят) днів до передбачуваної дати зміни або розірвання договору.

Пунктом 1.8. Договору сторони погодили, що при поверненні Орендарем Орендодавцеві приміщення сторони підписують відповідний акт повернення приміщення.

У випадку необґрунтованої відмови Орендодавця від підписання акта повернення приміщення, Орендар має право скласти такий акт в односторонньому порядку із посиланням в акті на документ, що підтверджує отримання Орендодавцем повідомлення з вказівкою дня, місця і часу підписання акта повернення приміщення, а також із вказівкою причин не підписання акта Орендодавцем. (п.3.1.12 Договору.)

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач листом від 30.05.2014р. вих. № 22/3-05-2799 повідомив позивача про свою відмову від договору в односторонньому порядку та надіслав пропозицію позивачу про розірвання договору з 31 липня 2014р.

На виконання умов пп. 1.8., 3.1.12. договору відповідач 24.07.2014 направив позивачу листа за вих. №22/3-05-3700 з проханням забезпечити явку представника останнього для повернення орендованого приміщення, згідно з умовами договору, який отримано позивачем 25.07.2014, що підтверджується реєстровим номером на копії відповідача вх. №01/25.07 від 25.07.2014 та посиланням позивачем на даний номер у своєму повідомленні за вих. № 28/07-1 від 28.07.2014 (вх. № 05-2402 від 29.07.2014).

Для прийняття приміщення з оренди позивач у вказані дату, місце і час не з'явився, присутність представника не забезпечив.

Відповідно до положень п. 3.1.12 договору Акт повернення приміщення відповідачем складено 31.07.2014 в односторонньому порядку. Один примірник підписаного Акта повернення приміщення надіслано позивачу рекомендованим листом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач виконав всі вимоги договору і чинного законодавства щодо дотримання процедури припинення договору та порядку повернення об'єкта оренди, договір оренди є розірваним з 31.07.2014 року, а вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди по орендній платі та штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Крім того, судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні заяви позивача про доповнення позову, оскільки вимога про визнання недійсним пункту договору підлягає доказуванню іншим засобами доказування, крім того, позивач подав дане уточнення після початку розгляду справи по суті спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі №910/18811/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: Л.А. Гольцова

Т.П. Козир